The verdict of the Court of Appeal of Mykolayiv region convicts an HIV-positive woman of part 3 Art. 130, Art. 166, part. 1, Art. 70 of the Criminal Code of Ukraine for 4 years in prison. By the verdict of the trial court, the woman was released on probation with a suspended sentence of 3 years with a ban to leave Ukraine for permanent residence without a permission of the criminal executive inspection and to report to the criminal executive inspection on change of residence, work and study, to appear periodically for registration at the criminal executive inspection. The High Specialized Court of Ukraine for Civil and Criminal Cases on November 22, 2011 ruled the decision of the Court of Appeal to be upheld and to leave the appeals of the convict without satisfaction.
Since 2008, knowing that she had HIV she was not taking any measures to prevent transmission to her partner. In 2009, her husband was diagnosed with HIV, and therefore he was treated in the Mykolaiv Infectious Diseases Hospital. On January 29, 2010, the man was registered at the center of AIDS and died in March 2010 from 4th stage of AIDS.
In addition, the defendant, being pregnant and aware of the danger of her illness, did not take precautions to prevent transmission to the fetus, regardless of the medical staff conversation, abandoned of antiretroviral therapy, ignored the warning breastfeeding. As a result of the defendant daughter was diagnosed HIV infection from which she died 30.09.2009 year.
The Court of Appeal concluded that the two convicted committed premeditated crimes – severe and moderate – about their newborn baby and husband. In addition, a serious crime committed against a minor, which used to be helpless.
“The present offense caused grave consequences: the death of two people. These circumstances under Art. 67 of the Criminal Code of Ukraine are circumstances that aggravate punishment, and they must be taken into account when deciding on the danger of social behavior condemned in finding her at will. The panel of judges considers that in these circumstances, despite the remorse of the convicted, probation and a suspended sentenced imposed on obligations can not prevent the possibility of new crimes, her correction is possible only in isolation from its society. “.
Вирок Апеляційного суду Миколаївської області, яким ВІЛ-позитивну жінку засуджено за ч. 3 ст. 130, ст. 166, ч. 1 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі. Вироком суду першої інстанції засуджена була звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи і навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ Ухвалою від 22.12.2011 року Ухвалу Апеляційного суду залишив без змін, а касаційну скаргу засудженої – без задоволення.
З 2008 року, знаючи про наявність у неї ВІЛ-інфекції, не вживала ніяких заходів для попередження зараження чоловіка. У 2009 році чоловікові був встановлений діагноз ВІЛ-інфекція, у зв’язку з чим він знаходився на лікуванні в Миколаївській інфекційній лікарні. З 29.01.2010 року чоловік знаходився на обліку у центрі СНІДу і помер у березні 2010 року з ВІЛ-інфекцією 4-ї стадії.
Крім того, підсудна, будучи вагітною, достовірно знаючи про небезпечність своєї хвороби, не вживала заходів для попередження зараження плоду, не зважаючи на бесіди медперсоналу, відмовилась від проведення антиретровірусної терапії, проігнорувала попередження про небезпеку грудного вигодовування дитини. В результаті доньці підсудної був встановлений діагноз ВІЛ-інфекція, від чого вона померла 30.09.2009 року.
Апеляційний суд дійшов висновку, що засуджена вчинила два умисних злочини – тяжкий та середньої тяжкості – щодо своїх новонародженої дитини та чоловіка. Крім того, тяжкий злочин вчинено щодо малолітньої особи, яка знаходилась в безпорадному стані.
«Даним злочином завдані тяжкі наслідки –смерть двох людей. Ці обставини відповідно до ст. 67 КК України є обставинами, що обтяжують покарання, та їх необхідно враховувати при вирішенні питання про соціальну небезпеку поведінки засудженої при знаходженні її на волі. Колегія суддів вважає, що за таких обставин, незважаючи на каяття засудженої, іспитовий строк та покладені на засуджену судом обов’язки, не можуть попередити можливість вчинення нових злочинів, її виправлення можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства.».
